Кількість запитів у пошукових системах симптомів захворювання легень   збільшилось більше ніж на 1 200%.  І це закономірно, враховуючи ситуацію, що склалася з   Covid-19.

Це, на жаль, призвело до використання  не завжди вірної інформації з сумнівних джерел. Наслідок –  невірна інтерпретація наявних симптомів і вибір (або відмова) лікування. Це  не кажучи про те, що далеко не всі користувачі мають відповідну фахову освіту.  Це призводить до ускладнень захворювань (не тільки covid),  нехтування небезпечними станами  і має негативні наслідки. Тому ми в цьому матеріал перелік основних скарг, з якими люди звертаються до пульмонолога, фтизіатра або терапевта.

• Задишка
• Підвищення температури
• Кашель
• Кровохаркання
• Біль в грудній клітці
• Порушення смаку та нюху

Розповімо детальніше про кожен з даних симптомів

Що таке задишка

• Порушення ритму, частоти і глибини дихання, суб’єктивне відчуття нестачі повітря.
• Порушення всього процесу дихання: надходження кисню в організм, його розподілу в тканинах і виведення разом з поживними речовинами, а також порушення процесу утворення і виділення вуглекислого газу.

Задишка може виникати

• в результаті пневмонії
• як симптом в гострий період захворювання
• як ускладнення в результаті основного захворювання

Задишка — основний показник легеневої або серцевої недостатності, порушень в нервовій або ендокринній системі організму.

Задишки і захворювання

• Задишка при захворюваннях органів дихальної системи — хронічному бронхіті з емфіземою, дифузному фіброзі легенів або туберкульозі — є наслідком зменшення площі дихальної поверхні легенів. Їй найчастіше передує кашель, що супроводжується відкашлюванням мокроти. Особливо це проявляється при несприятливій погоді — підвищеній вологості і низьких температурах. Задишка в цілому дуже чутлива до атмосферних впливів.

• Задишка внаслідок хвороб серця найчастіше буває змішаного типу — ускладнений вдих та видих, підвищена частота дихання. Відбувається застій крові в судинах, зменшення життєвої ємності легенів. У такому випадку задишка зазвичай постійна — вона розвивається впродовж дня та досягає максимуму увечері, часто заважає хворому заснути.

• Задишка унаслідок неврозу — утруднення дихання, суб’єктивне незадоволення вдихом. У такому разі найчастіше відсутні явні причини виникнення задишки, тому її пов’язують з психоемоційною напругою.

• Задишка при захворюваннях крові характеризується збільшеною частотою і глибиною дихання: в крові знижується рівень гемоглобіну, основна функція якого — транспорт кисню. В результаті погіршується забезпечення органів і тканин киснем, тому організм вимушений споживати його з довкілля, у якості компенсації.

• Задишка при ендокринних (цукровий діабет) і гормонально-активних захворюваннях (ожиріння) проявляється утрудненням вдиху і видиху. При таких захворюваннях дихальні м’язи не можуть повноцінно брати участь в процесах дихання — порушується механіка потрапляння кисню в дихальні шляхи і легені. Порушення травлення, захворювання шлунку або жовчного міхура супроводжуються високим положенням діафрагми — це призводить до здавлення легенів і посилення задишки.

Три типи задишки:

1️⃣ Як наслідок фізичних навантажень

Ускладнене дихання стає патологічним явищем, якщо його поява та інтенсивність непропорційні прикладеним фізичним зусиллям. У повсякденному житті це спостерігається при прискореній ходьбі: спробах наздогнати транспорт або під час підйому сходами. 

Клінічний прояв: прискорене, поверхневе дихання із зменшеною амплітудою (глибиною). Така задишка довгий час не супроводжується ні болем, ні прискореним серцебиттям та не викликає кашлю.

Задишку такого типу можна зафіксувати за допомогою спірографії — вона дозволяє помітити зниження життєвої ємності легенів (ЖЄЛ).

2️⃣ Виникає у лежачому положенні

Така задишка з’являється при переході в лежаче положення, або внаслідок тривалого лежання. Дихання утруднюється під час лежання на одному боці, в порівнянні з положенням на іншому боці.

Такий тип задишки виникає при захворюваннях серця, пневмонії, двосторонніх плевритах, пневмотораксі.

3️⃣ Постійна задишка

Виникає внаслідок прогресування попередніх причин — як правило це змішана задишка, коли причиною є і серце і легені.

Чим важчій процес в легенях — тим більше навантаження на серце, і навпаки — чим більше навантаження на серце — тим гірша ситуація в легенях. В результаті такого «замкнутого кола» задишка стає більшою. В цьому випадку необхідний комплексний підхід до лікування — з урахуванням легеневої і сердечної патології: необхідно враховувати сумісність препаратів та їх можливі побічні дії.

Важливо встановити, які симптоми проявляються окрім задишки. Якщо турбують бронхи або легені — потрібні бронхорозширюючі засоби, розріджуючі мокроту препарати, а також засоби від алергії.

Якщо задишка супроводжується скаргами на серце — потрібні препарати для поліпшення роботи серця. У такій ситуації важливо стежити за показниками артеріального тиску і пульсом.

‍Задишку неможливо усунути, якщо не встановити причини її появи, тому, в першу чергу, необхідно встановити захворювання, яким вона викликана. Необхідно звернутися до лікаря, не залежно від міри вираженості задишки — рання діагностика забезпечує найкращий результат лікування.

Задишка часто є основним симптомом легеневої недостатності

Механізм розвитку легеневої недостатності:

За рахунок звуження і набряку бронхолегеневих шляхів, розвитку бронхообструктивного синдрому та зміни структури бронха — при цьому структура легеневої тканини залишається цілісною. Це відбувається під час інфекційно-алергічних станів (бронхіальна астма, бронхіт з алергічним компонентом), ХОЗЛ або бронхоектатичній хворобі.

За рахунок порушення цілісності легеневої тканини внаслідок запалення (пневмонія) або руйнування (деструктивна пневмонія, рак легенів, туберкульоз).

Залежно від ступеню змін та гостроти протікання процесів у бронхах і легенях, легенева недостатність може протікати швидко (впродовж декількох годин) або розвиватися поступово (упродовж декількох років). При гострих станах задишка супроводжується сухим кашлем або кашлем з мокротою, підвищенням температури тіла, загальною слабкістю.

Температура тіла — головний показник здоров’я або, навпаки — несприятливих процесів в нашому організмі. Підвищення температури тіла — один з основних симптомів запальних процесів в організмі.

Яку температуру тіла вважають нормальною?

Нормою вважається температура до 36.9°С, а вище 37,0°С — це вже прояв запального процесу в організмі.

Якщо температура підвищена впродовж декількох днів — краще всього звернеться до лікаря, оскільки це є симптомом дуже широкого кола захворювань. Причину виникнення температури можна визначити тільки за допомогою аналізу супутніх симптомів. Так організм може реагувати на зміни у будь-якій своїй системі, боротися з вірусами або сигналізувати про інфекційні захворювання.

При скаргах пацієнта на підвищення температури необхідно враховувати якомога більше даних — так значно звужується пошук діагнозу і підвищується ефективність призначеного лікування.

Для встановлення діагнозу необхідно знати наступне:

• Що турбує окрім температури
• Якими були раніше перенесені захворювання
• Умови життя і роботи пацієнта
• Які подорожі були нещодавно
• Спосіб життя пацієнта в цілому
• Чи був нещодавно контакт з тваринами
• Перенесені операції
• Які препарати та речовини застосовувалися останнім часом

Лабораторні  інші діагностичні дослідження у разі підвищеної температури:

• Загальний аналіз крові
• Біохімічний аналіз крові
• Загальний аналіз мокроти
• Загальний аналіз сечі
• КТ легенів
• ЕКГ

Доречі, всі ці дослідження Ви можете  зробити в Діагностичному  відділенні медичного центру “Медбуд”

Незважаючи на численні досягнення сучасної клінічної медицини, діагностика причин підвищеної температури залишається одним з найскладніших і найцікавіших завдань лікаря.

Яку температуру слід знижувати?

Температуру 38°С і вище слід знижувати приймаючи парацетамол — така температура створює сильне навантаження на серце та викликає інтоксикацію організму, задишку та послаблює організм хворого. Підвищена температура часто ускладнює перебіг хвороби.

Температуру до 38°С знижувати не рекомендується — таке підвищення температури — реакція організму у відповідь на викид токсинів вірусами або бактеріями. У цей момент уся імунна система бореться з інфекцією, а приймаючи жарознижуючі препарати ми послаблюємо наш імунітет. В результаті йому стає складніше справлятися з інфекцією і хвороба може прогресувати.

Перелік деяких станів, для яких характерне підвищення температури:

• Бронхолегеневі: гострий або хронічний бронхіт, пневмонія, туберкульоз
• Інфекційні: бруцельоз, вірусні та бактеріальні менінгіти, токсоплазмоз
• Паразитарні інвазії
• Грибкові захворювання 
• Серцево-судинні: інфекційний ендокардит
• Новоутворення: пухлини і метастази
• Ревматоїдні: системний червоний вовчак (СВЧ), ревматоїдний артрит, ревматизм
• Васкуліти
• Захворювання печінки
• Токсичні речовини
• Шлунково-кишкові захворювання
• Захворювання центральної нервової системи: інфекції, пухлини
• Рідкісні захворювання: саркоїдоз, тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА)

Кашель — найпоширеніший симптом, з яким звертаються до лікаря. Найчастіше це явний показник простудних захворювань, алергій, хвороб верхніх дихальних шляхів або органів травлення.

Чому ми кашляємо

Кашель — це захисний рефлекс організму, який допомагає очистити слизову оболонку дихальних шляхів від мікробів та інших подразників. Ми кашляємо, коли в дихальні шляхи потрапляють чужорідні тіла — пил, дим, дрібні частки, вода, їжа. Також, коли у бронхах скупчується слиз — тоді кашльовий рефлекс сприяє очищенню дихальних шляхів.

 По тривалості кашель розділяється на

• Гострий — до 3-х тижнів
• Підгострий — 3 – 8 тижнів
• Хронічний — більше 8 тижнів

Характер кашлю

• Сухий — кашель без відділення мокроти
• Вологий (продуктивний) — з відділенням мокроти і відкашлюванням
• Нападоподібний — безперервний кашель впродовж декількох хвилин
• Постпневмонічний — кашель після перенесеної пневмонії, може бути тривалим — до 2 – 3-х місяців

Головна причина кашлю — інфекції: віруси, бактерії, гриби, гельмінти. Хоча кашель може бути викликаний і неінфекційними захворюваннями, такими як вади розвитку, обмінні порушення, застійна серцева недостатність.

Підгострий кашель

Розвивається після перенесеної ГРВІ. Його тривалість — від 3-х до 8-ми тижнів, це залишковий симптом хвороби. Такий кашель не потребує лікування — симптоми проходять самостійно.

Причиною підгострого кашлю у дорослих може бути коклюш. Тому важливо встановити причину такого кашлю за допомогою тесту. Якщо діагноз підтверджується — лікування проходить з допомогою антибіотиків і протизапальних препаратів, що полегшують кашель.

Хронічний кашель

Кашель з відділенням мокроти, триває довше, ніж 8 тижнів. Може розвиватися під час бронхіальної астми, ХОЗЛ, туберкульозу, бронхоектазах, новоутвореннях, синдромі постназального затікання, грижі стравохідного відділу діафрагми, гастроезофагальному рефлюксі, застійній сердечній недостатності.

Кровохаркання — виділення крові під час кашлю. Кількість крові може бути різною — від невеликих прожилків крові в мокроті, до відкашлювання чистої крові.

Кровохаркання є поширеним симптомом при захворюваннях серця та легенів. Джерелом виділення крові можуть бути: ніс, рот, гортань, шлунок, бронхи, легені або ясна.

Причиною кровотечі з дихальних шляхів можуть бути:

• пневмонії
• пухлини
• туберкульоз
• бронхоектази
• судини
• системи легеневої артерії
• булли в легенях

Відомо більш ніж 90 захворювань, які проявляються кровохарканням. Важливо розуміти, що це небезпечний для життя симптом, з яким необхідно негайно звернутися до лікаря — кровохаркання у будь-який момент може перерости в сильну кровотечу і привести до смерті.

‍ Необхідно виміряти артеріальний тиск — він не повинен перевищувати 110/70. При такому симптомі показник має бути не нижчий 90/50. Якщо тиск вище вказаних показників — необхідно прийняти гіпотензивний засіб, який ви зазвичай використовуєте, або проконсультуватися з лікарем.

У разі відчуття болю в грудній клітці перш за все потрібно визначити його характер і походження — такий біль може мати відношення до бронхолегеневих, серцево-судинних або неврологічних захворювань (протрузії, грижі міжхребетних дисків).

При захворюваннях легенів біль, як правило, супроводжується кашлем, підвищенням температури тіла і задишкою. Біль посилюється під час дихання, особливо — при глибокому вдиху і при кашлі. Самі легені боліти не можуть — в них немає нервових закінчень. Больові відчуття можуть давати бронхи і плевра. Інтенсивність болю не змінюється протягом доби — вона залежить від тяжкості внутрішніх процесів.

Біль при хворобах серця — як правило відчувається у лівих відділах грудної клітки. Такий біль відчувається за грудиною та може віддавати в ліву підлопаткову область, плече, нижню щелепу, шлунок.

Біль, який триває довше ніж 20 хвилин може бути ознакою інфаркту міокарду. Прийом нітрогліцерину у такому разі припиняє або значно знижує больові відчуття.

Біль при поразках нижнього шийного або верхнього грудного відділу хребта біль має гострий характер і не виникає внаслідок фізичного навантаження — довгої ходьби або підйому сходами. Біль з’являється після фізичного навантаження, уже в стані спокою, особливо якщо довгий час знаходитися в одному положенні.

Що робити?

‍ Якщо виник біль в грудній клітці — необхідно зв’язатися з лікарем. Найчастіше дуже складно самостійно визначити причину і характер такого болю.

Цей симптом зустрічається досить часто, і не лише як прояв вірусної інфекції COVID-19.

Порушення смаку і нюху може бути основним симптомом в наступних випадках:

• Запальні процеси — місцеві зміни в порожнині носа. Це може бути нежить, при якій закупорка носових ходів призводить до зміни запахів.
• Алергічний риніт — сезонне загострення викликає тимчасову втрату нюху. Якщо при цьому є алергічні поліпи, то втрата нюху може бути тривалою.
• Атрофічний риніт — в цьому випадку нюховий епітелій практично не функціонує.
• У робітників на «шкідливих» виробництвах, які тривалий час взаємодіють з продуктами нафти, важкими металами, формальдегідом.
• Черепно-мозкові травми, особливо з переломами лицьових кісток. У цих випадках ніжні нюхові волокна розриваються.
• Серед людей, які вживають наркотичні речовини.
• Місцеві травми носа також часто супроводжуються втратою запахів, хоча після зникнення місцевого набряку нюх відновлюється.
• Пухлини носа закупорюють носові ходи і призводять до втрати нюху. Також внутрішньочерепні пухлини можуть проростати в нюховий тракт і здавлювати його.

Причиною втрати смаку і нюху можуть бути  і системні захворювання і порушення обміну речовин — при таких патологіях розвиваються такі захворювання, як цукровий діабет, гіпотиреоз, муковісцидоз та інші. А деякі лікарські препарати, які використовуються для лікування подібних хвороб, зокрема антибіотики і гіпотензивні препарати, можуть призвести до втрати запахів.

Якщо немає видимої причини для раптової втрати смаку і нюху, дуже важливо звернути увагу на наступне:

• Чи може захворювання бути інфекційним
• Чи може захворювання бути ендокринним
• Чи може це бути пов’язано з прийомом медикаментів
• Чи може це бути пов’язано з травмами
• Чи може це бути пов’язано з професійною діяльністю, що тісно зв’язана з впливом хімічних речовин
• Чи може причина бути психогенного характеру

Краще за все розібратися з причиною втрати запахів і смаку зможе терапевт або сімейний лікар, які зможуть направити вас до вузького спеціаліста.

При появі будь-якого з цих симптомів, необхідно звернутися до лікаря — самолікування погіршує перебіг хвороби, може призвести до утворення незворотних процесів, а також стати причиною серйозних ускладнень.

У медичному центрі «Медбуд» є унікальна можливість проконсультуватися з лікарем онлайн і отримати професійну допомогу не виходячи з дому.

Навіть без огляду і обстежень лікар зможе визначити можливу причину виникнення хвороби та рівень її складності, а також запланувати необхідне обстеження. Онлайн консультація, також краще рішення у разі гострої пневмонії, яка може тривати до 14-ти днів 

Завдяки консультації онлайн пацієнт економить свій час, уникає небажаних контактів з іншими людьми та не сидить у черзі. Консультацію можна отримати в день звернення і за короткий час, а також це набагато дешевше, ніж особиста консультація лікаря.

Встановити правильний діагноз вчасно — найголовніше для пацієнта: це допоможе уникнути ускладнень та вчасно почати лікування. 

Здоров’я вам і вашим близьким!