ВІРУСНА ПНЕВМОНІЯ

• Позаклітинна форма життя, яка поширює інфекцію на клітини живих організмів
• Набір генетичної інформації усередині білкової капсули
• Вірус не живиться, не дихає, не здатний самостійно пересуватися і розмножуватися
• Не активний поза клітинами – для розмноження використовує клітини інших організмів – клітини хазяїна: вірус розміщує свою генетичну інформацію усередині базової клітини і «примушує» її відтворювати віруси
• Здатний створювати власні копії
• Основна небезпека – здатність дуже швидко трансформуватися, підлаштовуватися під геном людини і активно розмножуватися – через це так складно боротися з вірусними захворюваннями, особливо в запущеній формі.

Вірус складається з нуклеїнової кислоти – молекули ДНК або РНК, та декількох білків, які утворюють навколо неї оболонку. Складно організовані віруси, наприклад, грип або герпес, мають додаткову оболонку – білкову або ліпідну.

Повітряно-крапельний – кашель, чхання: найпоширеніший шлях зараження вірусами.

Краплини аерозолю, які містять віруси, потрапляють в дихальні шляхи здорової людини. Аерозольне поле з вірусами розташоване на висоті носо-ротової частини людини – найбільша концентрація вірусів знаходиться в центрі цього поля і стає менше по мірі віддалення від центру. Після виділення в повітря віруси не відразу осідають – вони можуть знаходиться в повітрі до 20-ти хвилин і тільки потім осідають на підлогу.

Контактний – при контакті з поверхнею, на якій є віруси: ручки дверей, телефон, гроші, продукти, вода, одяг.

Важливо після кожного контакту з предметами не торкатися слизових оболонок обличчя брудними руками. Необхідно ввести у звичку якомога менше торкатися обличчя руками і мити руки одразу після відвідування громадських місць.

У кожного вірусу свій механізм дії на організм хозяїна. На клітинному рівні цей механізм означає руйнування і загибель клітини.

Розглянемо дію вірусу COVID-19 на організм людини.
COVID-19 діє за принципом «тріади Вірхова» – теорією, яка описує три головні причини виникнення тромбозу.

1. Вірус травмує внутрішні стінки судин легенів – у відповідь на це в судинах виділяються особливі речовини – чинники згортання крові. Це захисна реакція організму, яка запобігає подальшому його ушкодженню. Цей процес називається коагуляція. Далі наростають процеси згортання крові – так формуються мікротромби.

2. Гіперкоагуляція – стан, при якому відбувається надмірне згущування крові.
Легенева тканина – прекрасне середовище для вірусу: тут оптимальна температура, добре кровопостачання і достатня кількість поживних речовин. Ушкоджуючи судину, вірус проникає в клітину з ідеальними умовами для зростання і розмноження. В результаті він починає дуже швидко розмножуватися, рости і руйнувати більше судин і легеневої тканини навкруги. Через це підвищується в’язкість крові і сповільнюється кровотік в судинах.

3. Гемодинамічні зміни – порушення нормального руху крові по судинах, часткове уповільнення і переривання кровотоку у зв’язку зі зміною в’язкості крові. Як наслідок – відбувається венозний застій крові, підвищується ризик утворення мікротромбів і тромбів.

Подібна дія вірусів на організм людини викликає запалення легенів, різного роду пневмонії, руйнування ділянок легенів – деструктивну пневмонію, а також руйнування легенів з тромбозом.

Вроджений імунітет – його клітини розпізнають і реагують на сторонній патоген. Оскільки він реагує однаково на усі патогени – природжений імунітет не надає надійного захисту власнику.

Набутий імунітет – коли захисна система організму стикається з новими вірусами, вона виробляє специфічні антитіла, які приєднуються до вірусу і таким чином роблять його безпечним.
Найбільш важливими є два типи антитіл:
Jg M – має високу ефективність в нейтралізації вірусів, але утворюється клітинами імунного захисту лише протягом декількох тижнів.
Jg G – синтез цього імуноглобуліну триває невизначено довго – він захищає організм людини саме від цього виду вірусів. При наявності в організмі Jg G захворіти повторно тим самим видом вірусу маловірогідно.

Клітинний імунітет – найпотужніший. Коли вірус прикріпляється до фрагменту білка клітини організму хазяїна і циркулює по крові – клітини-воїни (N-кілери) розпізнають ворога, нападають і вбивають клітину-вірусоносія.

У цьому процесі дуже важливу роль грають макрофаги – клітини, здатні поглинати і перетравлювати сторонні для організму частки. Окрім цього вони «знайомлять» лімфоцити із сторонніми клітинами – таким чином на допомогу приходять клітини-захисники – Т-хелпери.

Т-хелпери – це лімфоцити, які самі нікого не вбивають, але привертають увагу інших клітин до вірусоносіїв. Вони розпізнають специфіку вірусу, підлаштовуються під неї і синтезуються у великій кількості – так вони вибудовують захисний каркас навколо знайденого вірусу і блокують його дію.

Також макрофаги і лімфоцити виробляють гормон інтерферон – найважливіший в цьому процесі – він пригнічує синтез вірусних білків і тим самим зупиняє утворення нових вірусів.

Якщо організм має змогу дати сильну імунну відповідь, то він не буде сприятливим місцем для існування вірусу. Таким чином вірус не зможе себе активно проявити та зашкодити організму.

Клініка вірусної пневмонії на сьогодні дуже різна – починатися захворювання може як гостро, так і поступово. Пневмонії дуже часто маскуються під ускладнення після перенесених ГРВІ та гострого бронхіту.

• підвищена температура: 37,5 – 39°С протягом декількох днів
• нежить
• сльозотеча
• кашель з відділенням слизово-гнійної мокроти
• погіршення самопочуття
• задишка
• біль в грудній клітині

Небезпека пневмонії в тому, що вона може протікати безсимптомно і пацієнт рідко звертається до лікаря в таких випадках. А потім різко з’являються ускладнення, які вимагають госпіталізації.

• Зараз пневмонії часто не розсмоктуються до кiнця, а залишають за собою ознаки явно вираженого пневмофiброзу легенiв, формуються дiлянки цирозу легенiв, щiльнi вогнища запалення. Як результат – це призводить до хронiчного кашлю або задишки, або ж до обох симптомiв одночасно.
• Усi цi симптоми часто не впливають на температуру тiла – вона залишається в нормi. Тому пацієнти звертаються до лікаря-пульмонолога не вiдразу, а через 4 – 6 мiсяцiв з початку хвороби – з підозрою на бронхіальну астму та iншi захворювання. А вже в процесi обстеження у них виявляють пневмофіброз різної тяжкості.
• Дуже важливо якомога ранiше дiагностувати пневмонію та провести повноцiнний комплексний курс лiкування: антибiотики, препарати, що розсмоктують фiброз та фiзиотерапевтичнi процедури (органний електрофорез та iншi). Комплексна терапiя, що проведена вчасно дає найкращi результати – пневмонії розсмоктуються практично повнiстю.

Зараз пневмонії особливо затяжні та мають хвилеподібний характер. Раніше пневмонія тривала 20 днів –10 днів з яких проходять в пульмонологічному відділенні, а потім ще 10 днів іде на лікування вдома. А зараз – гострий період залишився таким самим, а етап повного одужання затягується до 1-1,5 місяця.

Раніше пневмонії вражали нижню або верхню долю легенів і ми легко діагностували їх на рентгені ОГК. А зараз вони найчастіше вражають прикореневі області легенів, які ховаються в тіні серця.

Подібне розташування осередків ураження можливо побачити тільки зробивши КТ легенів – ця процедура значно звужує і прискорює діагностичний пошук. А у лікаря є можливість відразу побачити повну картину захворювання.

У разі підтвердження діагнозу пневмонії дуже важливо якнайшвидше почати терапію – від цього залежить наскільки успішно пройде розсмоктування вогнища пневмонії і які поразки залишаться в легенях. Наслідки пневмонії впливають на якість подальшого життя пацієнта, та на те, як часто він буде схильний до бронхіальних захворювань.

• Вести здоровий спосіб життя – бути фізично активним, не переїдати
• Уникати стресу – він порушує баланс між різними компонентами імунної відповіді організму
• Стежити за раціоном харчування – вживати продукти, що містять білок, вітаміни, омегу-3
• Бувати на свіжому повітрі – під ультрафіолетом бактерії та віруси гинуть протягом 10-ти хвилин
• Зміцнювати імунітет – рекомендовано 2 рази на рік: вересень і березень. В цей час необхідно приймати препарати, які підвищують імунітет, за схемою призначеної лікарем

• Людині, яка заражена вірусом, дуже важливо носити захисну маску – це запобігає поширенню вірусу при тісному контакті з іншими людьми.
• Здоровій людині необхідно носити захисну маску при тісному контакті з хворим – щоб частки слизу хворого при кашлі і чханні не передавалися здоровій людині.
• Здоровій людині немає необхідності носити маску, якщо не передбачається контакту з хворим – концентрація вірусів під маскою набагато більша, ніж у повітрі. Якщо зберігати дистанцію в 1 метр – заразитися вірусами неможливо.