Ендоцервіцит

Що таке ендоцервіцит?

Ендоцервіцит – це запалення цервікального каналу шийки матки, внутрішньої його частини, яку вистилає специфічна слизова оболонка. Саме ця зона є природним бар’єром, що захищає порожнину матки від зовнішніх інфекцій. Коли в цервікальний канал потрапляють бактерії, віруси або інші збудники, розвивається запальний процес.

Небезпека цього стану полягає в тому, що часто він не дає яскравих симптомів. Багато жінок навіть не підозрюють, що запалення вже триває і поступово впливає на інші частини репродуктивної системи. У деяких випадках ендоцервіцит виявляється випадково під час профілактичного огляду, коли лікар бере мазки або проводить кольпоскопію.

Запальний процес, який починається в шийці, легко може поширитися вгору – на порожнину матки або маткові труби. Саме тому навіть незначний ендоцервіцит без лікування може стати причиною безпліддя, хронічного тазового болю або порушень менструального циклу.

Про захворювання

Цервікальний канал має свої анатомічні й фізіологічні особливості. Він покритий циліндричним епітелієм, який виробляє слиз – природний фільтр, що затримує мікроорганізми. Якщо відбувається дисбаланс мікрофлори або слизовий бар’єр порушено, захист слабшає, і виникає запалення.

Ендоцервіцит часто поєднується з іншими захворюваннями – ерозією, ектопією, вагінітом. Це ускладнює клінічну картину, адже симптоми можуть бути розмитими або приписуватись іншим станам. Запалення може бути гострим, із яскравими проявами, або хронічним – повільним, із періодичними рецидивами.

У хронічній формі слизова оболонка змінюється: з’являються набряки, надлишкова секреція, знижується місцевий імунітет. Такі умови сприяють проникненню інфекцій у вищі відділи статевої системи. І навіть якщо зараз симптоми не турбують, наслідки можуть бути значними в майбутньому.

Види

Ендоцервіцит не є однаковим у всіх випадках. Залежно від тривалості процесу, його причини й змін у тканинах, захворювання поділяється на кілька форм. Кожна з них потребує окремого підходу до лікування.

• Гострий ендоцервіцит
  
• Хронічний ендоцервіцит
  
• Специфічний (викликаний хламідіями, гонококами, трихомонадами)
  
• Неспецифічний (викликаний умовно-патогенною флорою)
  
• Асептичний (після травм, втручань, без бактеріального зараження)

Незалежно від типу, будь-який запальний процес у шийці матки потребує лікування – навіть у випадку, коли пацієнтка почувається добре.

Клінічні симптоми ендоцервіциту

Симптоми ендоцервіциту можуть бути дуже варіативними. У деяких жінок є яскраві прояви, у інших – майже повна відсутність дискомфорту. Найчастіше першим сигналом є змінені виділення, які стають більш рясними або набувають незвичного запаху.

Іноді жінки скаржаться на неприємні відчуття під час статевого акту, поколювання чи тиск у нижній частині живота. При загостренні може підвищуватися температура, з’являтися загальна слабкість або біль. Але навіть за відсутності таких проявів патологічний процес може тривати місяцями.

• Виділення зі слизом, гноєм або кров’ю
  
• Відчуття печіння, свербежу або поколювання
  
• Біль під час сексуальних контактів
  
• Часте сечовипускання без інфекції сечових шляхів
  
• Періодичний біль у нижній частині живота

Ці симптоми часто списуються на інші стани або ігноруються. Але навіть легке запалення потребує уваги фахівця.

Причини

Основною причиною ендоцервіциту є проникнення мікроорганізмів у канал шийки матки. Це можуть бути як патогенні, так і умовно-патогенні бактерії. Часто запалення починається після порушення мікрофлори або механічного втручання – наприклад, після пологів, аборту або встановлення спіралі.

Окрему роль відіграють статеві інфекції, особливо ті, що мають хронічний перебіг і дають слабкі симптоми. Вони здатні роками жити в організмі, викликаючи повільне, але стійке ураження слизової шийки.

• Хламідії, гонорея, трихомонади
  
• Кандидоз або бактеріальний вагіноз
  
• Вагітність або пологи з ускладненнями
  
• Внутрішньоматкові засоби контрацепції
  
• Зниження імунітету, стрес, переохолодження

Часто причина – це не один, а кілька факторів, що створюють сприятливе середовище для інфекції. І саме тому самолікування тут не дасть результату – лише точна діагностика дозволяє підібрати правильну терапію.

Діагностика

Першим етапом діагностики є гінекологічний огляд. Лікар оцінює стан слизової шийки, наявність виділень, колір і структуру тканин. Після цього беруться мазки на мікрофлору, цитологію та ІПСШ. У разі підозри на хронічний процес або структурні зміни застосовується кольпоскопія.

У складніших випадках призначають ПЛР-діагностику для виявлення прихованих інфекцій або бактеріальний посів для визначення чутливості до антибіотиків. Усе це дає змогу точно визначити збудника й оцінити ступінь ураження.

Іноді ендоцервіцит виявляється як супутнє захворювання під час діагностики ерозії шийки матки або безпліддя. Тому досвідчений лікар завжди оцінює стан шийки як частину комплексного підходу.

Лікування

Лікування ендоцервіциту базується на усуненні збудника й відновленні слизової. У гострих випадках призначають антибактеріальні або протигрибкові препарати, залежно від природи інфекції. У разі хронічного запалення лікування триваліше й вимагає комплексного підходу.

Можуть застосовуватись місцеві засоби – свічки, креми, антисептичні розчини. У деяких випадках, коли є структурні зміни шийки, показані фізіотерапевтичні процедури або навіть хірургічна обробка поверхні епітелію (наприклад, радіохвильова терапія).

Головна умова – довести лікування до кінця. Часто пацієнтки припиняють прийом препаратів після зникнення симптомів, і запалення повертається. Повноцінний курс дає змогу не лише усунути інфекцію, а й запобігти ускладненням.

Профілактика

Профілактика ендоцервіциту полягає в захищених статевих контактах, регулярних оглядах у гінеколога та дбайливому ставленні до будь-яких втручань у дітородну систему. Усі маніпуляції – від аборту до взяття мазка – мають проводитися лише у стерильних умовах і професіоналами.

Жінкам слід уважно ставитися до змін у виділеннях, запаху або відчуттів унизу живота. Рання діагностика – запорука легкого лікування. Також не варто ігнорувати рекомендації лікаря щодо скринінгу на ІПСШ – навіть за відсутності скарг.

Реабілітація

Після завершення курсу лікування організму потрібен час на відновлення. Слизова оболонка шийки матки регенерує поступово, тому протягом кількох тижнів слід уникати перегрівань, інтимних контактів і фізичних навантажень.

Іноді лікар призначає пробіотики або вітамінні комплекси для підтримки місцевого імунітету. Також важливо пройти контрольний огляд через 1–2 місяці після завершення лікування, щоби впевнитися в повному одужанні.

У випадку хронічного перебігу реабілітація може включати фізіотерапію, імуностимулятори або препарати для регенерації слизової. Це допомагає уникнути рецидивів і підтримувати стабільний стан.

Запитання та відповіді