Синдром карпального каналу – часта причина оніміння кисті. Він виникає через стискання серединного нерва в ділянці зап’ястка, де нерв проходить у вузькому каналі разом із сухожилками. Коли тиск у каналі зростає, нерв гірше проводить сигнал. Через це з’являються оніміння, поколювання, біль або слабкість кисті.
Часто пацієнт уперше помічає симптоми вночі: кисть німіє, пальці печуть, руку доводиться струшувати або змінювати її положення. На ранньому етапі вдень може ставати легше. Якщо стискання нерва триває, чутливість може погіршуватися, а м’язи біля основи великого пальця – слабшати.
Про хворобу
Карпальний канал розташований на рівні зап’ястка. Через нього проходить серединний нерв, який відповідає за чутливість великого, вказівного, середнього та частини безіменного пальця, а також бере участь у роботі частини м’язів кисті. Коли нерв стискається, спочатку страждає чутливість, а при тривалому або тяжкому перебігу може з’явитися слабкість.
Синдром карпального каналу не слід плутати з будь-яким онімінням руки. Якщо німіє мізинець, причина частіше пов’язана з ліктьовим нервом або шийним відділом хребта. Якщо оніміння йде від шиї в плече і руку, лікар оцінює можливу радикулопатію. Саме тому діагноз має спиратися на огляд, зону симптомів і, за потреби, дослідження провідності нерва. Для первинної оцінки таких симптомів варто звернутися на консультацію невролога.
У більшості випадків хвороба розвивається поступово. Вона може бути пов’язана з повторними рухами кисті, роботою з інструментом, вагітністю, цукровим діабетом, гіпотиреозом, ревматоїдним артритом, травмами зап’ястка або іншими станами. Водночас у частини пацієнтів чітку одну причину встановити неможливо. У такій ситуації лікар оцінює фактори ризику і ступінь ураження нерва.
Види синдрому карпального каналу
У практиці синдром карпального каналу зручно описувати за тяжкістю симптомів і ступенем порушення провідності нерва. Це не окрема класифікація для самодіагностики, а спосіб визначити тактику: спостереження і ортез, дообстеження, ін’єкційне лікування або консультація хірурга.
Клінічні варіанти перебігу:
- початковий перебіг – оніміння або поколювання виникає періодично, частіше вночі або після навантаження;
- стійкий перебіг – симптоми повторюються часто, заважають сну, роботі або дрібним рухам кисті;
- тяжкий перебіг – з’являється слабкість, зниження сили захвату, незручність під час точних рухів або атрофія м’язів біля великого пальця;
- однобічний варіант – симптоми переважають в одній руці, часто в робочій або після локального навантаження;
- двобічний варіант – симптоми є в обох кистях, що частіше змушує перевіряти системні фактори ризику;
- вторинний варіант – синдром пов’язаний із вагітністю, ендокринними порушеннями, ревматологічним захворюванням, травмою або набряком тканин.
Такий поділ не замінює діагноз. Він допомагає пояснити логіку лікування. При легких і нетривалих симптомах лікар може почати з консервативної тактики. При слабкості, постійному онімінні або ознаках значного ураження нерва потрібне дообстеження без затримки.
Симптоми синдрому карпального каналу
Найхарактерніші симптоми – оніміння, поколювання, печіння або біль у великому, вказівному, середньому та частині безіменного пальця. Мізинець зазвичай не входить у зону серединного нерва. Якщо він німіє разом з іншими пальцями, лікар має перевірити інші причини: ураження ліктьового нерва, шийного корінця або периферичну невропатію. Для розмежування цих станів може застосовуватися електронейроміографія.
Типові прояви, які описують пацієнти:
- нічне оніміння кисті або пальців, через яке людина прокидається;
- поколювання, печіння або біль у перших трьох пальцях кисті;
- потреба струшувати руку, щоб тимчасово стало легше;
- посилення симптомів під час роботи телефоном, керування авто, в’язання, друку або тримання інструмента;
- відчуття слабкого захвату, коли важче втримати чашку, ключі або дрібні предмети;
- незручність під час застібання ґудзиків, письма, роботи з дрібними деталями;
- зниження чутливості кінчиків пальців;
- схуднення м’язів біля основи великого пальця при тривалому тяжкому перебігу.
Симптоми можуть бути непостійними. На початку вони часто з’являються вночі або після навантаження, а вдень зменшуються. У міру прогресування оніміння може ставати тривалішим, біль може поширюватися в передпліччя, а кисть – втрачати точність рухів. Саме поява слабкості або постійного оніміння є приводом не відкладати консультацію.
Причини синдрому карпального каналу
Серединний нерв стискається тоді, коли в карпальному каналі стає недостатньо простору або тканини навколо нерва збільшуються в об’ємі. Це може бути пов’язано з набряком, запаленням сухожильних оболонок, анатомічними особливостями, наслідками травми або системними захворюваннями.
Фактори, які можуть підвищувати ризик:
- повторні рухи кистю або тривала робота з зігнутим зап’ястком;
- робота з вібраційними інструментами або значним навантаженням на кисть;
- вагітність або інші стани, що супроводжуються затримкою рідини;
- цукровий діабет;
- гіпотиреоз;
- ревматоїдний артрит та інші запальні захворювання суглобів;
- переломи, вивихи або інші травми зап’ястка, при яких може знадобитися огляд ортопеда-травматолога;
- ожиріння або інші фактори, які підвищують ризик компресійних невропатій.
Важливо не зводити хворобу лише до роботи за комп’ютером. Клавіатура або миша можуть посилювати симптоми в частини людей, але самі по собі не завжди є головною причиною. Лікар оцінює професійні навантаження, супутні захворювання, вагітність, ліки, попередні травми та симптоми в іншій руці.
Якщо симптоми з’явилися швидко, супроводжуються вираженим болем, набряком, травмою або онімінням не лише в зоні серединного нерва, потрібна ширша оцінка. Це може бути не класичний синдром карпального каналу, а інша неврологічна або ортопедична проблема.
Діагностика синдрому карпального каналу
Діагностика починається з розмови та огляду. Лікар уточнює, які пальці німіють, коли виникають симптоми, чи будять вони вночі, чи є біль у шиї, лікті або плечі, чи слабшає кисть, чи були травми, вагітність, діабет, хвороби щитоподібної залози або ревматологічні захворювання.
Під час огляду оцінюють чутливість, силу м’язів кисті, обсяг рухів, наявність атрофії м’язів біля великого пальця та провокаційні тести. Такі тести можуть посилювати симптоми при стисканні серединного нерва, але вони не є ідеальними. Діагноз не повинен ґрунтуватися лише на одному тесті.
Електронейроміографія та дослідження нервової провідності допомагають підтвердити рівень ураження, оцінити тяжкість і відрізнити синдром карпального каналу від ураження ліктьового нерва, шийної радикулопатії або полінейропатії. Ці дослідження особливо корисні перед операцією, при нетипових симптомах, слабкості або сумнівах у діагнозі. Залежно від клінічної ситуації лікар визначає, коли призначають ЕНМГ та який вид дослідження потрібен.
Ультразвукове дослідження може застосовуватися для оцінки серединного нерва та тканин у ділянці зап’ястка, але його результат також потрібно зіставляти з оглядом. Рентген не підтверджує синдром карпального каналу, але може бути потрібним після травми або при підозрі на кісткову причину стискання. МРТ зазвичай не є першим методом і потрібна лише в окремих складних випадках.
Методи лікування синдрому карпального каналу
Лікування залежить від тяжкості симптомів, тривалості хвороби, результатів огляду і даних електронейроміографії, якщо вона проводилася. При легких і помірних симптомах часто починають із консервативної тактики. Якщо є стійка слабкість, атрофія м’язів або виражене порушення провідності нерва, лікар може рекомендувати хірургічне вивільнення нерва.
Методи, які можуть застосовуватися за показаннями:
- нічний ортез, який утримує зап’ясток у нейтральному положенні;
- зменшення провокуючих навантажень і корекція положення кисті під час роботи;
- лікування супутніх причин, зокрема гіпотиреозу, діабету, запальних захворювань або набряку під час вагітності;
- медична реабілітація та вправи для кисті за рекомендацією спеціаліста;
- фізіотерапія як частина комплексного лікування за наявності показань;
- ін’єкція кортикостероїду в ділянку карпального каналу за показаннями;
- хірургічна декомпресія серединного нерва при тяжкому, стійкому або прогресуючому перебігу;
- контроль після лікування, якщо симптоми повертаються або не зменшуються.
Нічний ортез часто використовують на ранніх етапах, бо під час сну зап’ясток може згинатися і посилювати стискання нерва. Ін’єкція кортикостероїду може тимчасово зменшити симптоми в частини пацієнтів, але не вважається методом довготривалого вирішення проблеми для всіх. Її виконують лише за показаннями після оцінки лікаря. Знеболювальні можуть зменшити дискомфорт, але не усувають механічне стискання нерва.
Операція передбачає розсічення зв’язки, яка формує дах карпального каналу, щоб зменшити тиск на серединний нерв. Її розглядають при тяжкому ураженні, атрофії м’язів, стійкому порушенні чутливості або неефективності консервативного лікування. За наявності показань пацієнта можуть направити до напрямку ортопедії і травматології для визначення подальшої тактики. Відновлення залежить від тривалості стискання: якщо нерв ушкоджувався довго, чутливість і сила можуть відновлюватися повільно або неповністю.
Часті питання (FAQ)
Чи може синдром карпального каналу минути сам?
Іноді симптоми зменшуються, особливо якщо причина тимчасова, наприклад набряк під час вагітності. Але якщо оніміння повторюється, будить уночі або з’являється слабкість кисті, потрібна консультація. Тривале стискання нерва може призвести до стійких змін.
Які пальці німіють при синдромі карпального каналу?
Найчастіше німіють великий, вказівний, середній і частина безіменного пальця. Якщо німіє мізинець, лікар має перевірити ліктьовий нерв, шийний відділ хребта або інші причини.
Чи потрібно одразу робити електронейроміографію?
Не завжди. При типовій легкій картині лікар може почати з огляду і консервативного лікування. Електронейроміографія корисна при нетипових симптомах, слабкості, сумнівах у діагнозі, перед операцією або коли потрібно оцінити тяжкість ураження.
Чи допомагає ортез?
Нічний ортез може зменшити симптоми при легкому або помірному синдромі карпального каналу, якщо тримає зап’ясток у нейтральному положенні. Його варто підбирати так, щоб він не стискав кисть і не погіршував кровообіг.
Чи можна лікувати синдром карпального каналу мазями?
Мазі можуть тимчасово зменшити поверхневий дискомфорт, але не усувають стискання серединного нерва. При нічному онімінні, слабкості або постійних симптомах потрібна діагностика, а не лише місцеві засоби.
Коли потрібна операція?
Операцію розглядають при тяжкому ураженні нерва, слабкості, атрофії м’язів біля великого пальця, стійкому порушенні чутливості або неефективності консервативної терапії. Рішення приймають після огляду і, за потреби, дослідження нервової провідності.