Ендометрит

Що таке ендометрит?

Ендометрит – це запалення внутрішнього шару матки, який називається ендометрієм. Саме цей шар щомісяця оновлюється, готуючись до можливого прикріплення заплідненої яйцеклітини. Якщо запліднення не відбувається – ендометрій відторгається під час менструації. Але коли в цей процес втручається інфекція, виникає запалення.

Часто ендометрит з’являється після гінекологічних процедур, пологів або абортів, особливо якщо під час них була порушена стерильність або залишились частинки плаценти. Інфекція, що потрапляє в порожнину матки, швидко провокує гостре запалення. І якщо не звернутись до лікаря вчасно, воно може перейти в хронічну форму.

Це захворювання небезпечне тим, що іноді довго не дає яскравих симптомів. Жінка може скаржитися на загальну слабкість, незначні виділення або незначний біль – і не звертати уваги. Але навіть такий “тихий” ендометрит здатен викликати безпліддя, хронічні тазові болі, збої циклу та порушення імплантації ембріона при вагітності.

Види ендометриту

Ендометрит буває різних форм. Важливо розрізняти, який саме тип запалення має місце, оскільки від цього залежить вибір лікування. Іноді це гострий процес, що потребує термінового втручання. Інколи – хронічний стан, який роками впливає на репродуктивне здоров’я без явних проявів.

• Гострий ендометрит
  
• Хронічний ендометрит
  
• Аутоімунний ендометрит
  
• Субклінічний (прихований) ендометрит
  
• Післяпологовий або післяабортний ендометрит

Кожен із цих видів має свої особливості, але суть залишається спільною – запалення слизової оболонки матки, яке потрібно вчасно виявити і лікувати.

Симптоми ендометриту

Перші ознаки можуть бути як вираженими, так і малопомітними. Особливо це стосується хронічного перебігу. Але будь-яке нездужання, що пов’язане з болем внизу живота, виділеннями або порушенням циклу, повинно насторожити. Якщо після пологів, викидня або аборту виникає лихоманка, загальна слабкість і болі – це прямий сигнал звернутися до гінеколога.

• Тягнучий або ниючий біль у нижній частині живота
  
• Підвищена температура тіла
  
• Нетипові виділення з неприємним запахом
  
• Порушення менструального циклу
  
• Болісний статевий акт

Не варто чекати, що все мине само. Ендометрит – не та хвороба, з якою можна жартувати. Без лікування запальний процес може поширитися далі – на труби, яєчники, викликати спайки та незворотні зміни.

Причини ендометриту

Основна причина – інфекція. Вона потрапляє в порожнину матки найчастіше під час маніпуляцій: абортів, вискоблювання, введення внутрішньоматкових засобів, пологів із ускладненнями. Але буває й так, що інфекція проникає знизу – з піхви чи шийки матки, особливо при недолікованих запальних процесах або після інтимної близькості без захисту.

• Бактеріальна флора (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка)
  
• Вірусні інфекції (цитомегаловірус, вірус герпесу)
  
• Пологи або аборти з ускладненнями
  
• Часті гінекологічні втручання
  
• Внутрішньоматкові контрацептиви при наявності інфекції

Нерідко причини комбінуються. Наприклад, ослаблений імунітет і перенесене ГРВІ відкривають шлях інфекції, яка в нормі не викликає проблем, але в таких умовах починає активне запалення.

Діагностика ендометриту

Діагностика починається з ретельного збору анамнезу. Якщо жінка нещодавно перенесла пологи, аборт або втручання, лікар відразу звертає увагу на скарги. Проводиться гінекологічний огляд, під час якого визначають чутливість матки, наявність виділень та їх характер.

Обов’язковими є аналізи крові та мазки. Лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, наявність мікроорганізмів – усе це вказує на запалення. Додатково проводиться УЗД, яке дозволяє оцінити стан ендометрію, виявити залишки плаценти або інші причини затримки відновлення після процедур.

У складних випадках може бути рекомендована гістероскопія – огляд порожнини матки за допомогою оптичного приладу. Це дає змогу побачити вогнища хронічного ендометриту або інші патології, які не видно на УЗД.

Методи лікування

Лікування залежить від форми захворювання. При гострому ендометриті застосовують антибіотики, які діють проти широкого спектру мікроорганізмів. Якщо підтверджено наявність конкретного збудника, призначається цілеспрямована терапія. Паралельно використовують препарати для зменшення запалення, детоксикації, нормалізації температури.

У хронічній формі підхід більш комплексний. Тут вже не досить лише антибіотиків – важливо відновити нормальний стан ендометрію. Використовують фізіотерапію, імуностимулятори, ферментні препарати, пробіотики. В окремих випадках – гормональну терапію.

Особливої уваги потребують жінки, які планують вагітність. У таких випадках лікування повинне бути максимально ефективним, щоб не допустити рецидиву в майбутньому.

Консервативне лікування

Переважна більшість пацієнток отримує саме консервативне лікування. Воно включає антибактеріальну терапію, яка підбирається з урахуванням результатів посіву. Часто лікування починають ще до отримання аналізів, щоб не втратити час, а потім коригують за потреби.

Важливо дотримуватись призначеної схеми до кінця, навіть якщо симптоми швидко зникають. Недоліковане запалення легко переходить у хронічну форму, яка лікується довше й складніше. Після завершення курсу обов’язковий контроль – УЗД, аналізи, можливо, повторне обстеження.

Додатково можуть бути призначені засоби для відновлення мікрофлори, нормалізації менструального циклу, покращення репродуктивної функції. Все це підбирається індивідуально, залежно від анамнезу жінки.

Хірургічне лікування

Хірургічне втручання застосовується тоді, коли медикаменти не дають ефекту або коли в порожнині матки залишаються патологічні елементи, які самостійно не виходять. Це можуть бути залишки плаценти після пологів або інфіковані тканини після аборту.

Процедура вискоблювання або вакуумної аспірації проводиться під контролем УЗД. У складних випадках для діагностики та лікування одночасно застосовується гістероскопія. Це дозволяє візуально контролювати процес та мінімізувати ризик ускладнень.

Хірургічне лікування – це завжди крайній захід, але в окремих випадках воно стає необхідним для збереження здоров’я та навіть життя жінки.

Профілактика ендометриту

Профілактика полягає в обережному ставленні до будь-яких гінекологічних втручань. Пологи, аборти, встановлення спіралі – усе це має проводитись в умовах стерильності й лише у кваліфікованих спеціалістів. Самодіагностика і самолікування – прямий шлях до ускладнень.

Жінкам варто ретельно слідкувати за своїм станом після будь-яких процедур. Якщо з’являються виділення, біль або температура – не можна чекати, слід відразу звертатися до лікаря. А ще краще – мати звичку проходити профілактичні огляди навіть без скарг.

Реабілітація ендометриту

Після завершення лікування організму потрібно допомогти відновитися. Для цього важливо дотримуватись спокою, уникати переохолоджень, не перевантажувати себе фізично, відмовитись від інтимних контактів на період загоєння. Також рекомендовано зміцнювати імунітет, правильно харчуватись, відновлювати мікрофлору кишечника і піхви.

У деяких випадках лікар призначає повторне УЗД через 1–2 місяці або додаткові аналізи. Якщо лікування проведено правильно, ймовірність рецидиву мінімальна. Але навіть після одужання не варто забувати про регулярні візити до гінеколога.

Запитання та відповіді