Ерозія шийки матки

Що таке ерозія шийки матки?

Ерозія шийки матки – це порушення цілісності епітеліального покриву зовнішньої частини шийки матки, яке може бути як поверхневим, так і глибшим. У нормі поверхня шийки покрита багатошаровим плоским епітелієм. Якщо з якоїсь причини відбувається пошкодження цього шару, утворюється зона, де відкриваються глибші тканини. Це й називають ерозією.

Термін «ерозія» у гінекології використовують дещо умовно. У більшості випадків ідеться не про справжнє пошкодження, а про так звану псевдоерозію або ектопію – стан, коли на поверхні шийки матки з’являється циліндричний епітелій, типовий для цервікального каналу. Така ділянка виглядає червонішою й візуально нагадує рану, але по суті це фізіологічна тканина, яка опинилася не на своєму місці.

Справжня ерозія зустрічається рідше і виникає в результаті травм, інфекцій або хімічного впливу. Обидва варіанти потребують уваги лікаря, оскільки можуть стати фоном для хронічного запалення або передракових змін.

Про захворювання

Переважна більшість жінок не відчуває жодного дискомфорту, коли у них розвивається ерозія. Вона не болить, не змінює самопочуття, і часто виявляється випадково – під час профілактичного огляду. Але це не означає, що стан можна ігнорувати. Тривала наявність ерозії, особливо якщо вона супроводжується інфекційними процесами, змінює клітинну структуру слизової оболонки шийки матки.

Ці зміни можуть ставати передумовою для дисплазії – передракової трансформації клітин. Якщо процес вчасно не контролювати, він може прогресувати. Саме тому регулярні гінекологічні огляди мають принципове значення для здоров’я жінки.

Окрему небезпеку становить поєднання ерозії з вірусом папіломи людини високого онкогенного ризику. У таких випадках ризик розвитку раку шийки матки значно зростає. Важливо пам’ятати, що ерозія – це не дрібниця, а ознака порушення нормального стану епітелію, і з цим потрібно працювати.

Причини виникнення ерозії шийки матки

Розвиток ерозії шийки матки – це завжди наслідок порушення балансу в жіночому організмі. Вона не виникає на порожньому місці. Найчастіше передумовою стає вплив кількох чинників, які послаблюють захисні функції слизової оболонки або викликають її подразнення. Молоді жінки особливо вразливі до гормональних змін, і саме на цьому тлі епітелій шийки може втратити свою природну структуру.

Травми шийки, які виникають під час пологів, абортів або неакуратних медичних маніпуляцій, створюють мікроскопічні ушкодження. Через них інфекції легко проникають у глибші шари тканин. Часто ерозія формується на тлі хронічного запалення, викликаного бактеріями, вірусами або грибками.

Гормональні порушення також відіграють важливу роль. При дисбалансі рівня естрогенів змінюється здатність епітелію до оновлення й захисту. Ослаблення імунітету, стреси, неправильна інтимна гігієна – все це може сприяти розвитку патологічних змін на шийці матки.

• Інфекції, що передаються статевим шляхом
  
• Гормональні збої
  
• Травми шийки під час пологів або втручань
  
• Часті зміни статевих партнерів
  
• Зниження загального або місцевого імунітету

Симптоми

У більшості випадків ерозія шийки матки не має яскравих клінічних проявів. Саме це і робить її небезпечною – жінка може довго не здогадуватись про проблему. Тим не менш, організм часто подає сигнали, які варто навчитися розпізнавати. Перші ознаки зазвичай з’являються під час зміни гормонального фону або приєднання інфекції.

Періодичні кров’янисті виділення після статевого акту, нетиповий запах, рясні слизові або гнійні виділення – усе це симптоми, які можуть бути пов’язані з ерозією. Іноді з’являється дискомфорт або ниючий біль у нижній частині живота. У деяких випадках жінка скаржиться на болючість статевих контактів.

Запущена або ускладнена форма захворювання може призводити до порушення менструального циклу та зниження фертильності. Якщо з’явились будь-які незвичні симптоми, особливо якщо вони повторюються – це вагомий привід звернутися до гінеколога.

• Кров’янисті виділення після статевого акту
  
• Нетипові або рясні вагінальні виділення
  
• Дискомфорт або біль під час сексу
  
• Відчуття тиску внизу живота
  
• Часті інфекції піхви або шийки матки

Діагностика ерозії шийки матки

Перший крок у діагностиці – це звичайний гінекологічний огляд у дзеркалах. Для досвідченого лікаря характерна червона або яскраво-рожева пляма на шийці матки відразу привертає увагу. Але візуальної оцінки недостатньо для остаточного діагнозу. Наступним етапом є кольпоскопія – огляд шийки матки під збільшенням із застосуванням спеціальних реактивів. Це дозволяє чітко визначити межі ураження та оцінити, чи є підозра на дисплазію.

Після огляду беруться мазки на цитологію (ПАП-тест), що дає змогу побачити, чи є в клітинах ознаки атипії. За потреби лікар може призначити аналіз на ВПЛ, особливо якщо жінка старша 30 років або має порушення в мазках.

У деяких випадках проводиться біопсія – взяття невеликої кількості тканини з ділянки ураження для мікроскопічного дослідження. Це дозволяє з максимальною точністю встановити, чи є зміни доброякісними, чи вони потребують подальшого лікування. Комплексна діагностика – запорука правильного вибору тактики лікування.

Лікування ерозії шийки матки

Тактика лікування залежить від виду ерозії, віку пацієнтки, наявності супутніх інфекцій і планів на вагітність. У деяких випадках, наприклад при фізіологічній ектопії у молодих жінок, втручання не потрібне. Достатньо динамічного спостереження. Але коли є запальні процеси, порушення цитології або симптоми, – лікування обов’язкове.

На першому етапі усуваються інфекційні чинники. Призначаються антибактеріальні, протигрибкові або противірусні препарати залежно від збудника. Після нормалізації мікрофлори шийки та піхви проводиться безпосереднє лікування ерозії.

Сучасна медицина пропонує низку щадних і ефективних методів: радіохвильова терапія, лазерна абляція, кріодеструкція, хімічна коагуляція. Усі вони безпечні, малотравматичні, і дозволяють зберегти репродуктивну функцію. Вибір методу залежить від конкретної ситуації та визначається лікарем після обстеження.

Реабілітація

Після лікування ерозії організм потребує певного часу на відновлення. Загоєння слизової зазвичай триває від одного до трьох тижнів, залежно від методу втручання. У цей період рекомендовано уникати інтимних контактів, фізичних перевантажень, купання у відкритих водоймах або ваннах.

Лікар може призначити місцеві препарати, які прискорюють регенерацію епітелію та підтримують нормальну мікрофлору. Обов’язковим є контрольний огляд після загоєння – він дозволяє переконатися, що процес пройшов успішно й слизова повністю відновлена.

Реабілітаційний період – це також час для переосмислення ставлення до свого здоров’я. Регулярні огляди, профілактика інфекцій та дбайливе ставлення до тіла – найкраща інвестиція в майбутнє.

Запитання та відповіді