Про хворобу
Кожен руховий сегмент хребта має два фасеткові суглоби. Їхні суглобові поверхні вкриті хрящем, а капсула містить чутливі нервові закінчення. При перевантаженні, вікових змінах, артрозі або подразненні капсули суглоб може стати одним із джерел болю.
Найчастіше фасетковий біль розглядають у шийному та поперековому відділах. У попереку він зазвичай відчувається локально або віддає в сідницю і верхню частину стегна. У шиї біль може поширюватися в потилицю, плече чи міжлопаткову ділянку. На відміну від типової радикулопатії, він зазвичай не супроводжується чітким випадінням чутливості, слабкістю певних м’язів або змінами рефлексів.
Термін фасетковий синдром не означає, що будь-який біль при розгинанні хребта походить із фасеткового суглоба. Клінічні симптоми можуть перетинатися з дискогенним болем, м’язово-скелетним болем, патологією крижово-клубового суглоба та іншими станами. Для первинної оцінки неврологічних симптомів і виключення ураження нервових корінців може знадобитися консультація невролога.
Види фасеткового синдрому хребта
Фасетковий біль зручно описувати за відділом хребта, тривалістю та механізмом. Такий поділ допомагає визначити, які структури потрібно оцінювати і які методи лікування можуть бути доречними.
Клінічні варіанти фасеткового болю:
- шийний фасетковий біль – локалізується в шиї, може віддавати в потилицю, плече або верхню частину спини;
- грудний фасетковий біль – трапляється рідше, може відчуватися локально біля хребта або між лопатками;
- поперековий фасетковий біль – виникає в нижній частині спини, іноді віддає в сідницю чи верхню частину стегна;
- гострий варіант – біль виникає після перевантаження, різкого руху або травми;
- хронічний варіант – симптоми тривають понад кілька місяців або регулярно повертаються;
- дегенеративний варіант – біль поєднується з артрозними змінами фасеткових суглобів;
- посттравматичний варіант – симптоми виникають після ушкодження хребта, зокрема різкого згинально-розгинального руху шиї.
Цей поділ не є самостійним способом підтвердити джерело болю. Наприклад, артроз фасеткових суглобів на МРТ може бути випадковою знахідкою. Остаточну тактику визначають за сукупністю клінічних даних. Якщо біль з’явився після травми або є підозра на структурне ушкодження хребта, до обстеження може залучатися ортопед-травматолог.
Симптоми фасеткового синдрому хребта
Фасетковий біль частіше має локальний, ниючий або глибокий характер. Він може посилюватися при розгинанні хребта, повороті тулуба або шиї, тривалому стоянні та навантаженні. Після спокою іноді з’являється скутість, яка зменшується після обережного руху.
Симптоми, які можуть відповідати фасетковому болю:
- локальний біль у шиї або попереку;
- посилення болю при розгинанні та повороті хребта;
- болючість м’язів і тканин поруч із фасетковими суглобами;
- віддача болю з попереку в сідницю або верхню частину стегна без типової корінцевої картини;
- віддача шийного болю в потилицю, плече або міжлопаткову ділянку;
- скутість після тривалого перебування в одному положенні;
- періодичне загострення після фізичного навантаження;
- відсутність прогресуючої м’язової слабкості та чіткого випадіння чутливості при ізольованому фасетковому болю.
Симптоми самі по собі не дозволяють надійно підтвердити фасеткове походження болю. Якщо біль іде нижче коліна до стопи, супроводжується онімінням, слабкістю або змінами рефлексів, лікар має оцінити можливу радикулопатію. У складних випадках для функціональної оцінки нервів може застосовуватися електронейроміографія. При порушенні сечовипускання, онімінні в промежині, швидкому наростанні слабкості, температурі або сильному болю після травми потрібна термінова медична оцінка.
Причини фасеткового синдрому хребта
Фасеткові суглоби можуть ставати джерелом болю через дегенеративні зміни, повторне механічне навантаження, травму або зміну біомеханіки хребта. З віком хрящ може стоншуватися, а в суглобі формуються артрозні зміни. Водночас наявність артрозу не означає, що він обов’язково викликає симптоми.
Фактори, які можуть бути пов’язані з фасетковим болем:
- вікові дегенеративні зміни фасеткових суглобів;
- повторне навантаження з розгинанням і ротацією хребта;
- травми шиї або попереку;
- зміни навантаження після дегенерації міжхребцевих дисків;
- спондилолістез та інші зміни сегментарної механіки;
- порушення рухового контролю та тривала фізична неактивність;
- післяопераційні зміни навантаження на сусідні сегменти;
- рідше – запальні, інфекційні або інші структурні процеси в ділянці суглоба.
Не слід пояснювати біль лише віком або зношенням хребта. У багатьох людей дегенеративні зміни не спричиняють симптомів. Клінічно важливим є не сам факт змін на знімку, а їх відповідність скаргам і результатам огляду.
В даний час точних наукових даних немає, що одна конкретна поза, асиметрія таза або окремий м’язовий дисбаланс самі по собі є універсальною причиною фасеткового синдрому. Такі фактори можуть впливати на навантаження, але їх не слід використовувати як єдине пояснення болю.
Діагностика фасеткового синдрому хребта
Діагностика починається з анамнезу та огляду. Лікар уточнює локалізацію болю, зв’язок із рухами, тривалість симптомів, травми, неврологічні прояви та небезпечні ознаки. Під час огляду оцінюють рухливість хребта, силу, рефлекси, чутливість і можливі альтернативні джерела болю.
МРТ і КТ можуть показати артроз, гіпертрофію суглобів, кісткові розростання та інші структурні зміни, але не можуть самостійно довести, що саме фасетковий суглоб болить. Візуалізацію призначають, якщо потрібно виключити іншу патологію, оцінити неврологічні симптоми, наслідки травми або підготуватися до певного втручання. Залежно від клінічної ситуації лікар може призначити ширшу діагностику або рентгенографію для оцінки кісткових структур і наслідків травми.
Для пацієнтів із хронічним локальним болем, у яких розглядають радіочастотну денервацію, використовують діагностичну блокаду медіальних гілок нервів, що передають больові сигнали від фасеткових суглобів. Тимчасове значне зменшення знайомого болю після правильно виконаної блокади підтримує фасеткове походження симптомів і допомагає відбирати пацієнтів для подальшого втручання.
Діагностична блокада також не є абсолютно точним тестом: можливі хибнопозитивні та хибнонегативні результати. Тому рішення про інтервенційне лікування має враховувати клінічну картину, техніку виконання процедури та ступінь полегшення болю.
Методи лікування фасеткового синдрому хребта
У більшості пацієнтів лікування починають із консервативної тактики. Мета – зберегти або відновити активність, зменшити біль, покращити контроль рухів і не допустити формування тривалого обмеження через страх навантаження.
Методи, які можуть застосовуватися за показаннями:
- збереження посильної фізичної активності та уникнення тривалого постільного режиму;
- тимчасова корекція рухів і навантажень, які різко посилюють біль;
- медична реабілітація з поступовим відновленням рухливості, сили та витривалості;
- фізіотерапія як частина комплексного лікування за наявності показань;
- знеболювальні або протизапальні препарати після оцінки протипоказань і ризиків;
- лікування супутніх причин болю, якщо виявлено іншу патологію хребта;
- діагностична блокада медіальних гілок при хронічному локальному болю, якщо розглядається радіочастотне лікування;
- радіочастотна денервація медіальних гілок у ретельно відібраних пацієнтів із позитивною відповіддю на діагностичну блокаду;
- повторна оцінка діагнозу, якщо лікування не дає очікуваного результату.
Рутинні внутрішньосуглобові ін’єкції в фасеткові суглоби не є універсальним методом лікування неспецифічного болю в попереку. Доказовість тривалого ефекту ін’єкцій кортикостероїдів у фасеткові суглоби обмежена, тому їх не слід подавати як стандартне рішення для всіх пацієнтів.
Радіочастотна денервація діє на медіальні гілки нервів, які передають больові сигнали від фасеткових суглобів. Вона може зменшувати біль у частини правильно відібраних пацієнтів, але не відновлює суглоб і не гарантує постійного результату. Нервові волокна з часом можуть відновлюватися, тому симптоми іноді повертаються. NICE рекомендує розглядати радіочастотну денервацію при хронічному локалізованому болю в попереку після позитивної відповіді на діагностичну блокаду медіальних гілок.
Якщо виявлено значні структурні зміни хребта, наслідки травми або іншу ортопедичну причину болю, подальша тактика може визначатися в межах напрямку ортопедії і травматології. При вираженій компресії нервових структур або необхідності оперативного лікування може знадобитися консультація за напрямком нейрохірургії.
Часті питання (FAQ)
Чи можна побачити фасетковий синдром на МРТ?
МРТ може показати артроз або інші зміни фасеткових суглобів, але не підтверджує, що саме вони є джерелом болю. Знахідки на знімку потрібно зіставляти зі скаргами, оглядом і, за потреби, результатом діагностичної блокади.
Чим фасетковий біль відрізняється від грижі диска?
Фасетковий біль частіше локальний і може віддавати в сідницю або верхню частину стегна. При ураженні нервового корінця через грижу можливі біль нижче коліна, оніміння, слабкість і зміни рефлексів. Але за симптомами ці стани можуть перетинатися.
Чи допомагає блокада фасеткових суглобів?
Діагностичні блокади медіальних гілок використовують переважно для підтвердження ймовірного джерела болю та відбору пацієнтів на радіочастотну денервацію. Тимчасове полегшення після блокади не означає, що проблема вилікувана назавжди.
Чи обов’язково робити радіочастотну денервацію?
Ні. Її розглядають лише при хронічному болю, якщо консервативне лікування недостатньо допомогло, клінічна картина відповідає фасетковому болю і діагностична блокада дала значуще тимчасове полегшення.
Чи можна вилікувати фасетковий синдром вправами?
Фізична терапія може зменшити біль і покращити функцію, але немає одного комплексу вправ, який підходить усім. Програму підбирають за станом пацієнта, рухливістю, силою та супутніми проблемами.
Коли потрібно звернутися терміново?
Термінова допомога потрібна при порушенні сечовипускання або дефекації, онімінні в промежині, швидкому наростанні слабкості, високій температурі, значній травмі або різкому погіршенні стану.